Сегодня : 21 апреля, 2019 года, воскресенье
Баннер
Баннер
“ЗА МУЖНІСТЬ”: СМІЛЯНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ З-ПІД КУЛЬ ВИВЕЗЛИ ВІЙСЬКОВУ ТЕХНІКУ ТА СОЛДАТ PDF Печать E-mail
Автор: Administrator   

“ЗА МУЖНІСТЬ”: СМІЛЯНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ З-ПІД КУЛЬ ВИВЕЗЛИ ВІЙСЬКОВУ ТЕХНІКУ ТА СОЛДАТ
16 січня трьох смілянських військовослужбовців військової частини А-3335 нагородили почесними медалями “За мужність”. Прапорщик Максим Гриценко, сержант Олександр Крилов та солдат Олег Пупков добровільно погодилися поїхати в зону АТО і виконати поставлене перед ними завдання, яке могло коштувати їм життя. На щастя все обійшлося і наші військові живі та неушкоджені повернулися додому.
Почалося все з того, що з Смілянської військової частини А-3335, чи “Локатори”, так ще називають цю частину у народі, у зону АТО відправили 14 військових під Донецьк, для слідкування там за безпекою повітряного простору.
Невдовзі до військових поступило завдання евакуювати техніку повітряних сил з території підконтрольної незаконним збройним формуванням, аби сепаратисти не захопили її. Для виконання місії визвалися добровольці, серед який було троє смілян.
До місця призначення за 70 км. вихали військові машиною Краз-255. По дорозі автомобіль обстрілювали сепаратисти, однак броня на дверях та бронежилети захистили наших військових. Коли військові доїхали до вже розгромленої частини їм показали техніку, яку потрібно було евакуювати. Смілянам потрібно було вивезти КРАЗ та 2 УРАЛи.
По дорозі назад колону автомобілів, яка складалася з 15 машин знову обстрілювали сепаратисти протягом 4 км., які знаходилися в посадках на відстані біля 200 м. від дороги. Всім вдалося проїхати 4-кілометрову зону обстрілу, однак по автомобілю солдата Олега Пупкова, який їхав передостанній поцілили противники.
- Я разом зі старшим лейтенантом, їхав передостанній у колоні під прикриттям. Першим їхав БТР, і всередині БТР, останнім їхав ЗІЛ із зенітною установкою. Дорога була замінована, тому прямо по трасі не проїдеш. Коли я переїжджав з однієї траси на іншу, то нас почали обстрілювати і машина почала глохнути, - розповідає Олег.
По Олеговій машині поцілили сепаратисти і вони серед дороги, серед обстрілів, зупинилися. Сержант Олександр Крилов розповідає: “В звичайному бою ти бачиш противника, а тут ти не бачиш, тільки противник бачить тебе. І ти наче мішень”.
За правилами колона автомобілів не має права зупинитися, тож здавалося Олег та його напарник залишилися сам на сам із ворогом. Однак ЗІЛ який їхав останнім і прикривав їх призупинився на декілька секунд біля підбитого КРАЗу. За цей час відчайдухи перестрибнули на ЗІЛ і продовжили свій рух, однак вже через 300 метрів, сепаратисти підбили і ЗІЛ, який вже на той час відстав від колони.
- З чого в нас вистрілили не знаю, я тільки побачив червоний вогонь. Вони поцілили в двигун. Ми вистрибнули з тієї машини і побігли в посадку і по посадці вже пробиралися під кулями, - розповідає Олег.
Пощастило військовим, що з ними був старшина, який пройшов Афганістан, дякуючи його досвіду, всі вийшли живими. Солдати рухалися один за одним на відстані 5-ти метрів. Всі автомати були поставлені на запобіжнику, аби, не дай Бог, навіть випадково, вони не вистрілили. Адже за пострілом їх би вичислили і одразу знищили. Головне було вийти із зони обстрілу, яка тривала 10 км., живими. Автоматна черга по солдатам була через кожні 5 хв.
- Чуємо стріляють, ми попадаємо і лежимо, опоки не стихне. Так потихеньку ми пробиралися.
Колона машин виїхала о 15-й годині, десь через 10 км. 2 автомобілі КРАЗ і ЗІЛ підбили сепаратисти, після чого наші солдати йшли пішки по посадкам поки не стемніло. Старший лейтенант зламав ногу, коли стрибав із КРАЗу на ЗІЛ. Зі зламаною ногою чоловік пройшов кілометрів 5, потім йому вкололи знеболююче і солдати тягнули його на собі. Скільки всього кілометрів пройшли солдати то падаючи від грохоту куль, то встаючи і йдучи далі – не відомо. По дорозі натрапили на розвалини, де відпочили і пішли далі. Близько 20-ї години військових забрали представники Правого Сектору, які доправили їх до перевалочної бази. Цілу ніч військові чергували охороняючи базу, яка знаходилася на кордоні з сепаратистами. Вдень військові поспали і ближче до вечора їх відвезли до своєї військової бази.
Військові свідомо пішли на цей крок, коли погодилися добровольцями поїхати за технікою і 50-ма військовими:
- Ми розуміли, що там знаходиться особовий склад, який повинен вже був пройти ротацію, адже там, в епіцентрі військових дій ці солдати постійно живуть під обстрілами, у напрузі, їх треба було поміняти. А тим, хто залишився, ми відвезли воду і їжу.
Загалом під Донецьком Максим і Олександр пробули 37 днів, Олег - 88 днів. Не можливо описати в повній мірі те, що криється за словами написаними на медалі: “За мужність” – за ними Життя, переможна історія дійсно відважних та по-справжньому мужніх Максима, Олександра та Олега.

 
Баннер
 

Вход



ВИДЕОРЕКЛАМА:

http://www.youtube.com/watch?v=7cFwKKcjS08 http://www.youtube.com/watch?v=NLAh2ynpHvw http://www.youtube.com/watch?v=urCewuSu0Ag http://www.youtube.com/watch?v=_geXbhWKrEI
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua
Баннер
Баннер